Репродуктивне здоров’я є невід’ємною складовою частиною здоров’я нації в цілому і має стратегічне значення для забезпечення сталого розвитку суспільства та підтримки національної безпеки держави.
Репродуктивні права людини ґрунтуються на визнанні основного права:
а) всіх подружніх пар та окремих осіб вільно приймати відповідальне рішення відносно кількості своїх дітей, інтервалів між їхнім народженням та часом їх народження;
б) мати необхідні для цього інформацію і засоби;
в) мати максимально високий рівень сексуального та репродуктивного здоров’я, включаючи право приймати рішення з питань, що стосуються репродуктивної поведінки в умовах відсутності дискримінації, примушування та насилля.
Проєктом Закону «Про застосування допоміжних репродуктивних технологій та замінне материнство» визначаються:
термінологічний апарат у цій сфері;
повноваження державних органів влади у сфері застосування допоміжних репродуктивних технологій та замінного материнства;
умови та порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій, зокрема визначається, що обов’язковою умовою застосування допоміжних репродуктивних технологій є генетичний зв’язок майбутньої дитини із чоловіком та/або жінкою, чиї репродуктивні клітини були використані для лікування у них безпліддя із застосуванням допоміжних репродуктивних технологій;
права та обов’язки осіб, щодо яких застосовуються допоміжні репродуктивні технології та коло осіб, які не можуть скористатися такими технологіями;
дотримання умов конфіденційності при застосуванні допоміжних репродуктивних технологій та донації репродуктивних клітин і тканин;
умови та порядок зберігання і використання репродуктивних клітин, репродуктивних тканин та ембріонів, наданих пацієнтами для використання у власних потребах при застосуванні допоміжних репродуктивних технологій та донорських репродуктивних клітин і тканин;
умови перевезення репродуктивних клітин, репродуктивних тканин та ембріонів;
вимоги до жінки, яка може бути замінною матір’ю, її права та обов’язки;
коло осіб, які можуть скористатися послугою замінного материнства, зокрема визначається, що подружжя, обидва з яких є іноземцями, подружжя одним з яких є іноземець, а інший - особа без громадянства, можуть скористатися послугами замінного материнства у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, у разі якщо застосування такого методу вирішення проблеми безпліддя не заборонено спільним особистим законом подружжя, у разі якщо подружжя не має спільного особистого закону - правом, що визначає правові наслідки шлюбу (особистий закон подружжя та право, що визначає правові наслідки шлюбу, визначаються відповідно до Закону України «Про міжнародне приватне право»);
правові засади ведення обліку іноземців, які бажають скористатись послугою замінного материнства в Україні та надання їм відповідного документу для можливості укладання договору з надання послуги замінного материнства;
істотні умови договору про послугу замінного материнства, зокрема щодо обов’язку генетичних батьків прийняти від замінної матері дитину (дітей) незалежно від статі після її (їх) народження у встановлений договором строк, незалежно від стану здоров’я дитини (дітей), наявності у неї (них) вроджених вад тощо.
Також законопроєктом забороняються провадження господарської діяльності в сфері допоміжних репродуктивних технологій посередниками (агентствами), реклама донорства репродуктивних клітин і тканин і будь-яка реклама, спрямована на залучення жінок до надання послуг замінного материнства.
Законопроєктом вносяться відповідні зміни до Сімейного та Цивільного кодексів України, Основ законодавства України про охорону здоров’я та Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».