Метою проєкту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про імміграцію» (далі – проєкт Закону України) є удосконалення механізмів надання дозволу на імміграцію, у тому числі спрощення процедур надання дозволу на імміграцію іноземним висококваліфікованим ІТ-спеціалістам, відмови в наданні дозволу на імміграцію, скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне приживання, а також посилення заходів протидії нелегальній міграції відносно осіб, яким відмовлено у видачі дозволу на імміграцію або скасовано такий дозвіл, з урахуванням вимог та викликів сьогодення.
Реалізація заходів, визначених Указом Президента України від 03 вересня 2020 року № 371/2020 «Про заходи щодо створення сприятливих умов для розвитку ІТ-індустрії в Україні», а також Стратегією державної міграційної політики України на період до 2025 року, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 липня 2017 року № 482-р (далі – Стратегія).
Абзацом четвертим цілі 4 Стратегії передбачено отримання дозволу на імміграцію на підставі законного та безперервного проживання на території України протягом певного періоду часу, а саме для осіб, зазначених в частинах четвертій-дванадцятій статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», за умови безперервного проживання на території України на підставі посвідки на тимчасове проживання протягом останніх п’яти років.
Абзацом дев’ятим цілі 4 Стратегії передбачено змінити принцип щорічного квотування категорії іммігрантів на принцип, за яким з метою державного регулювання процесу імміграції, у разі масового прибуття в Україну іммігрантів, за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів Кабінетом Міністрів України встановлюється квота імміграції у визначеному ним порядку.
Положення Закону України «Про імміграцію» узгоджено з положеннями Законів України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», а також зі статтею 161 Сімейного Кодексу України та законодавства Європейського Союзу.
Встановлюється процедура прийому документів із застосуванням засобів відомчої інформаційної системи ДМС.
Забезпечується законодавче регулювання питання відмови у наданні дозволу на імміграцію особам, які мають намір легалізуватися на території України на підставі фіктивних шлюбів.
Так, згідно моніторингу міграційних процесів, зробленого СБУ за підсумками аналізу міграційної ситуації за 2018-2020 роки, встановлено, що все більше поширеним стає спосіб легалізації іноземців через укладення шлюбу. Протягом останніх двох років у кілька разів збільшилася кількість спроб переправлення в Україну громадян Афганістану, Пакистану, Ірану, Іраку (країн походження нелегальних мігрантів) під приводом об’єднання сім’ї у зв’язку із одруженням з громадянками України або іммігрантками, які отримали право на постійне проживання в Україні.
При цьому, пунктами 2 та 4 статті 16 Директиви ЄС 2003/86/UE про возз’єднання сім’ї, зокрема, визначено, що країни-члени можуть відхилити запит на в’їзд та проживання з метою возз’єднання сім’ї або утриматися від /відмовитися продовжувати термін дії дозволу на проживання членів сім’ї, якщо шлюб було організовано лише з метою в’їзду на територію/отримання дозволу на проживання у країні-члені певної особи. Країни-члени мають право проводити спеціальні перевірки з метою виявлення підґрунтя для підозри певних осіб в укладенні фіктивного шлюбу. На підставі вказаного документа країнами-членами ЄС у національних законодавчих актах передбачені різні заходи щодо виявлення фіктивних шлюбів та відповідальності за них. Повноваженнями щодо проведення таких перевірок у різних країнах відповідно до їх національного законодавства наділені реєстратори актів цивільного стану, прокуратури, органи внутрішніх справ або органи міграційної служби. Проєктом Закону України пропонується надати такі повноваження ДМС.
Також проєктом Закону України запропоновано врегулювати питання отримання посвідки на постійне проживання особами, які неповнолітніми дітьми прибули в Україну разом зі своїми батьками – іноземцями або особами без громадянства, та за віком не могли мати паспорт громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року, але були прописані разом з батьками.
Крім того, проєктом Закону України запропоновано зменшити строк розгляду заяв про надання дозволу на імміграцію, які були подані іноземцями, що законно перебувають на території України, з одного року до 6 місяців.
При цьому актуалізовано вимоги до переліку документів, які подаються іноземцями або особами без громадянства, із клопотанням про надання дозволу на імміграцію, у тому числі із застосуванням можливостей відомчої інформаційної системи.