Хочете сказати депутатам, що ви думаєте?

Ми щотижня публікуємо актуальні питання, за які депутати збираються голосувати цього тижня.
Заходьте на takni.org раз на тиждень і голосуйте, щоб побачити, що думає громадськість!

Фільтруйте законопроекти за:

Категорії
Теги

Чи згодні ви з законопроектом про внесення змін до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" щодо надання пільг окремим категоріям громадян України?

Чинним на сьогодні законодавством передбачена можливість учасників
ДТП скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду без виклику
патрульної поліції, так званий «Європротокол».
Але таке право передбачено для учасників ДТП за умови що усі
транспортні засоби забезпечені.
Від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на
території України звільнено категорію громадян, визначену в п. 13.1. ст. 13
Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової
відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким
передбачено: «Учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції
Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи
з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними
засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним
особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов'язкового
страхування цивільно-правової відповідальності на території України.
Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями
якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим
Законом.»
Надання такої пільги з однієї сторони виконує свою соціальну функцію,
але з іншої позбавляє пільгову категорію населення складати «Європротокол».
Факт позбавлення пільгової категорії можливості укладати
«європротокол» закріплене у правовому висновку Верховного суду у
постанові від 31.10.2018 року справі № 204/3413/16-ц: «З огляду на викладене,
Верховний Суд дійшов висновку, що оформлення ДТП, як страхової події, при
її настанні за участю осіб, які в силу Закону звільнені від обов'язкового
страхування цивільно-правової відповідальності на території України (за
відсутності у них договору обов'язкового страхування цивільно-правової
відповідальності (полісу)), має проводитись з інформуванням відповідних
підрозділів Національної поліції, оскільки Законом не передбачена можливість
складання європротоколу (спільне повідомлення про ДТП без інформування
поліції) за відсутності у її учасників полісів обов'язкового страхування
цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі.
При цьому Верховним Судом враховано, що відповідно до статті 39.1
Закону Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням
страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової
2
відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду,
заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення
діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової
відповідальності власників наземних транспортних засобів. МТСБУ в силу
своїх повноважень наданих Законом, крім іншого, збирає необхідну інформації
про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності для
узагальнення.
МТСБУ на своїй офіційній сторінці у мережі Інтернет у розділі
«Відповіді на типові запитання» у пункті 49 на питання: «Чи застосовується
Європротокол при оформлені ДТП із пільговиком, звільненим від обов'язкового
страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних
транспортних засобів?» роз'яснено, що категорії громадян, передбачені
пунктом 13.1 статті 13 Закону звільняються від обов'язкового страхування
цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів,
керовані такими особами транспортні засоби без укладання щодо них
договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності
власників наземних транспортних засобів не відносяться до забезпечених
транспортних засобів згідно з пунктом 1.7 ст.1 Закону, у зв'язку з чим
зазначені особи у випадку настання дорожньо-транспортної пригоди не
мають права оформлювати таку пригоду без участі уповноважених на те
працівників відповідного підрозділу Національної поліції відповідно до пункту
33.2 ст. 33 Закону.»
Надання пільг певній категорії населення не повинно одночасно
позбавляти їх інших прав.
Законопроектом передбачено доповнення абзацу 1 п. 33.1. ст.33 та
викладення його у редакції: «У разі настання дорожньо-транспортної пригоди
за участю лише забезпечених транспортних засобів або транспортних
засобів, якими керували особи зазначені у п. 13.1. ст. 13 цього закону, за
умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих
транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак
алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом
лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають
право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду..

Чи згодні ви з законопроектом № 7037, що пропонує надати учням (студентам), які завершують здобуття повної загальної середньої освіти у 2022 році, право обирати вид оцінювання результатів їх навчання?

Законопроектом пропонується надати учням (студентам), які завершують
здобуття повної загальної середньої освіти у 2022 році, право обирати вид
оцінювання результатів їх навчання.

Метою і завданням прийняття законопроекту є мінімізація ризиків
захворювання на коронавірусну хворобу (COVID-19) під час оцінювання
результатів навчання учнів (студентів), які завершують здобуття повної загальної
середньої освіти, та уможливлення отримання ними в установленому
законодавством порядку документів про здобуття повної загальної середньої
освіти.

Законопроект передбачає надання учням (студентам), які завершують
здобуття повної загальної середньої освіти, права вибору виду оцінювання їхніх
результатів навчання – шляхом річного оцінювання, або державної підсумкової
атестації, або державної підсумкової атестації у формі зовнішнього незалежного
оцінювання.

Чи згодні ви з законопроектом № 6533-1 від 07.02.2022, який пропонує врегулювати питання забезпечення легковими автомобілями?

На розгляд Верховної Ради України Урядом внесено проект Закону
України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення осіб
з інвалідністю автомобілями, визнаними гуманітарною допомогою" (реєстр.
№ 6533).
Метою зазначеного проект визначено надання Фонду соціального
страхування України (далі – Фонд) функцій з отримання легкових автомобілів,
визнаних гуманітарною допомогою спеціально уповноваженими державними
органами з питань гуманітарної допомоги, для подальшого передання їх
набувачам гуманітарної допомоги – особам з інвалідністю внаслідок
нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які
перебувають у встановленому порядку на обліку для отримання автомобілів;
приведення термінів, які вживаються в Законі України "Про гуманітарну
допомогу", у відповідність до термінології чинного законодавства. Цілком і повністю підтримується ідея законопроекту щодо необхідності
врегулювання питання забезпечення легковими автомобілями, визнаними
гуманітарною допомогою, осіб зінвалідністю внаслідок нещасного випадку на
виробництві або професійного захворювання, які перебувають на обліку для
забезпечення автомобілями в установленому законодавством порядку.
Разом з тим, пропонується розглянути це питання більш комплексно з
метою створення належних умов для забезпечення автомобілями не лише осіб
з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного
захворювання, а й інших соціально незахищених категорій, які мають реальну
потребу у наявності автомобіля, зокрема сімей, в яких виховуються багато
дітей або діти з інвалідністю.
Одним із шляхів, які будуть сприяти придбанню автомобілів, є
звільнення від збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при
першій державній реєстрації легкових автомобілів.
Правовий механізм цього платежу визначений в Законі України "Про
збір на обов'язкове державне пенсійне страхування". Призначенням цього
різновиду соціального збору є формування фінансово обґрунтованих підстав
для реалізації певних видів соціальних функцій держави. Стаття 1 Закону
України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі –
Закон) передбачає, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне
страхування є, в тому числі, підприємства, установи та організації незалежно
від форми власності, фізичні особи, які набувають право власності на легкові
автомобілі, що підлягають першій державній реєстрації в Україні
територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, крім
випадків забезпечення легковими автомобілями осіб з інвалідністю згідно із законодавством та успадкування легкових автомобілів відповідно до закону
(пункт 7 статті 1 Закону). Для платників збору, визначених пунктом 7 статті 1
цього Закону об’єктом оподаткування є вартість легкового автомобіля, розмір
сплати збору за який збору визначається залежно від вартості об'єкта (пункт 6
статті 2, пункт 8 статті 4 Закону).
Таким чином, із урахуванням вимог чинного законодавства, сплачується
збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при першій державній
реєстрації авто у таких розмірах:
3 відсотки - якщо об'єкт оподаткування не перевищує 165 розмірів
прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1
січня звітного року;
4 відсотки - якщо об'єкт оподаткування перевищує 165, але не
перевищує 290 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб,
встановленого законом на 1 січня звітного року;
5 відсотків - якщо об'єкт оподаткування перевищує 290 розмірів
прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1
січня звітного року.
Звільнення від сплати зазначеного збору для окремих категорій
населення стане додатковою можливістю для придбання ними автомобілів та,
відповідно, поліпшення їх добробуту. Метою законопроекту є:
врегулювання питання забезпечення легковими автомобілями,
визнаними гуманітарною допомогою, осіб з інвалідністю внаслідок нещасного
випадку на виробництві або професійного захворювання;
звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне
страхування осіб з інвалідністю, сімей з дітьми з інвалідністю, багатодітних
сімей, опікунів або піклувальників, які мають на вихованні більше трьох дітей,
прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу у разі набуття права
власності на легкові автомобілі.

Яка ваша думка з приводу внесення змін у закон "Про статус Народного депутата України" законопроектом № 7002?

Відповідно до чинної редакції частин першої та другої статті 33 Закону
України «Про статус народного депутата України» народному депутату України
встановлюється Верховною Радою України щомісячний посадовий оклад.
Надбавки до встановленого Верховною Радою України посадового окладу
народному депутату України здійснюються у розмірі, встановленому для членів
Кабінету Міністрів України. Народний депутат України в питаннях
матеріального і соціально-побутового забезпечення прирівнюється до членів
Кабінету Міністрів України.
Наразі змінено підхід у встановленні окремих надбавок, доплат до
посадових окладів в органах, оплата праці в яких здійснюється за рахунок
видатків Державного бюджету України (зокрема, змінено алгоритм визначення
посадових окладів членів Кабінету Міністрів України, який розраховується
шляхом множення середньомісячної заробітної плати за видами економічної
діяльності за квартал в середньому по економіці за наявними статистичними
даними на відповідний коефіцієнт співвідношення, скасовано встановлення їм
надбавки за інтенсивність праці та передбачено встановлення премій
до 100 відсотків).
Прирівняння народних депутатів України в умовах оплати праці до членів
Кабінету Міністрів України (як це передбачено чинною редакцією статті 33
Закону України «Про статус народного депутата України») може призвести до
збільшення видатків на оплату праці, що не є забезпеченими обсягами
бюджетних асигнувань, зокрема на оплату праці в 2022 році.
Зазначене свідчить про необхідність внесення змін до законодавства з
питань правового статусу народного депутата України, що передбачали б
визначення Верховною Радою України умов оплати праці народних депутатів
України, складових їх заробітної плати та розмірів таких складових в межах
видатків на оплату праці,затверджених законом про Державний бюджет України
на відповідний рік.
Для забезпечення єдиного підходу в питаннях оплати праці народних
депутатів України, незалежно від алгоритму визначення складових заробітної
плати членів Кабінету Міністрів України, проектом Закону пропонуються зміни,
зокрема, до статті 33 Закону України «Про статус народного депутата України»,
якими передбачено встановлення народному депутату України Верховною
Радою України посадового окладу, надбавок і доплат до посадового окладу
у розмірах, визначених законодавством.

Чи згодні ви з законопроектом № 6576 про цифровий контент та послуги?

Законопроектом визначено сферу цивільних правовідносин, на які поширюються його положення, виокремлено суб’єктивні та об’єктивні критерії відповідності цифрового контенту та (або) цифрової послуги умовам укладеного договору, встановлено правові наслідки ненадання цифрового контенту та (або) цифрової послуги за договором, а також невідповідності наданого цифрового контенту та (або) цифрової послуги вимогам, що передбачені цим Законом, визначено підстави і правові наслідки відмови від договору, за яким надається цифровий контент та (або) цифрова послуга.Законопроектом визначено сферу цивільних правовідносин, на які поширюються його положення, виокремлено суб’єктивні та об’єктивні критерії відповідності цифрового контенту та (або) цифрової послуги умовам укладеного договору, встановлено правові наслідки ненадання цифрового контенту та (або) цифрової послуги за договором, а також невідповідності наданого цифрового контенту та (або) цифрової послуги вимогам, що передбачені цим Законом, визначено підстави і правові наслідки відмови від договору, за яким надається цифровий контент та (або) цифрова послуга.

Яка ваша думка на рахунок нового законопроекту № 6576 про створення Державного бюро військової юстиції?

Питання належної організації досудового розслідування військових злочинів залишається актуальним на сьогоднішній день. Так, відповідно до журналістських досліджень, державний реєстр судових рішень містить посилання лише на один вирок за вчинення воєнного злочину.
Чинним законодавством досудове розслідування військових злочинів покладено на Державне бюро розслідувань, слідчі якого, не зважаючи на свій фаховий рівень, не завжди мають належну спеціалізацію для виявлення, розкриття та припинення військових злочинів.
Важливого значення набуває і наділення Державного бюро військової юстиції повноваженнями здійснення контролю з метою забезпечення законності та правопорядку у Збройних Силах України.
На жаль, на сьогодні спостерігається відсутність належного контролю за станом правопорядку у Збройних Силах України та застарілість правових основ діяльності Військової служби правопорядку. Ці чинники призводять до випадків порушення дисципліни, неналежного запобігання та припинення кримінальних правопорушень, вчинених військовослужбовцями.
Останнім трагічним прикладом є випадок розстрілу солдатом строкової служби караулу військовослужбовців Нацгвардії на території заводу «Південмаш» 27.01.2022 року, внаслідок чого п’ятеро осіб загинули та п’ятеро – отримали поранення різного ступеню тяжкості. Відповідно до наявної інформації, солдат, що вчинив цей жахливий злочин, піддавався знущанням з боку керівництва та готувався до вчинення злочину протягом двох місяців. Причини, з яких протягом такого тривалого часу не було проведено виховної роботи з особовим складом та не було віднесено солдата до групи ризику із застосуванням відповідних заходів реагування, встановлюються.
Прийняття Закону України «Про Державне бюро військової юстиції» та створення такого Державного бюро є потрібним у зв’язку з:
- значним збільшенням кількості військових злочинів;
- необхідністю запобігання, виявлення, припинення, розкриття і розслідування військових злочинів особами, які розуміють специфіку вказаної категорії правопорушень;
- завантаженістю Державного бюро розслідувань значною кількістю кримінальних проваджень;
- необхідністю захисту інтересів військовослужбовців, які є потерпілими від злочинів;
- необхідністю запобігання, виявлення, припинення, розкриття і розслідування злочинів з урахуванням специфіки місця їх вчинення - території адміністративно-територіальних одиниць, у яких повноваження місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування здійснюється військово-цивільними адміністраціями.
Законопроекти щодо діяльності Державного бюро військової юстиції вносилися на розгляд Верховної Ради України VIII скликання (реєстраційний номер 8387 та альтернативні) та розглядалися комітетом Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.
Зокрема, Проект Закону про Державне бюро військової юстиції (реєстраційний номер 8387) рішенням комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності було рекомендовано за результатами розгляду у першому прийняти за основу.
Функціонування Державного бюро військової юстиції також обговорюється на щорічних конференціях «Діяльність військової юстиції в умовах збройного конфлікту. Досвід української прокуратури» за участі міжнародних експертів.
Проектом Закону України «Про Державне бюро військової юстиції» пропонується утворити правове підґрунтя для створення Державного бюро військової юстиції – органу виконавчої влади, що здійснює правоохоронну діяльність з метою запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування: 1) військових злочинів; 2) злочинів, потерпілими від яких є військовослужбовці; 3) злочинів, учинених на території адміністративно-територіальних одиниць, у яких повноваження місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування здійснюється військово-цивільними адміністраціями.
На цей час в державі склалась ситуація, коли фактично в бойових умовах, під час виконання завдань в зоні проведення операції об’єднаних сил діюча система органів досудового розслідування не забезпечує ефективне та оперативне розслідування масових військових злочинів, що негативно впливає на стан боєготовності військових частин і підрозділів ЗС України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.
Слідчі Державного бюро розслідувань не повною мірою можуть забезпечити виконання завдань кримінального провадження щодо військових злочинів через відсутність у них належної спеціалізації та обмежені повноваження.
Питання належної організації досудового розслідування військових злочинів залишається актуальним на сьогоднішній день. Так, відповідно до журналістських досліджень, державний реєстр судових рішень містить посилання лише на один вирок за вчинення воєнного злочину.
Чинним законодавством досудове розслідування військових злочинів покладено на Державне бюро розслідувань, слідчі якого, не зважаючи на свій фаховий рівень, не завжди мають належну спеціалізацію для виявлення, розкриття та припинення військових злочинів.
Важливого значення набуває і наділення Державного бюро військової юстиції повноваженнями здійснення контролю з метою забезпечення законності та правопорядку у Збройних Силах України.
На жаль, на сьогодні спостерігається відсутність належного контролю за станом правопорядку у Збройних Силах України та застарілість правових основ діяльності Військової служби правопорядку. Ці чинники призводять до випадків порушення дисципліни, неналежного запобігання та припинення кримінальних правопорушень, вчинених військовослужбовцями.
Останнім трагічним прикладом є випадок розстрілу солдатом строкової служби караулу військовослужбовців Нацгвардії на території заводу «Південмаш» 27.01.2022 року, внаслідок чого п’ятеро осіб загинули та п’ятеро – отримали поранення різного ступеню тяжкості. Відповідно до наявної інформації, солдат, що вчинив цей жахливий злочин, піддавався знущанням з боку керівництва та готувався до вчинення злочину протягом двох місяців. Причини, з яких протягом такого тривалого часу не було проведено виховної роботи з особовим складом та не було віднесено солдата до групи ризику із застосуванням відповідних заходів реагування, встановлюються.
Прийняття Закону України «Про Державне бюро військової юстиції» та створення такого Державного бюро є потрібним у зв’язку з:
- значним збільшенням кількості військових злочинів;
- необхідністю запобігання, виявлення, припинення, розкриття і розслідування військових злочинів особами, які розуміють специфіку вказаної категорії правопорушень;
- завантаженістю Державного бюро розслідувань значною кількістю кримінальних проваджень;
- необхідністю захисту інтересів військовослужбовців, які є потерпілими від злочинів;
- необхідністю запобігання, виявлення, припинення, розкриття і розслідування злочинів з урахуванням специфіки місця їх вчинення - території адміністративно-територіальних одиниць, у яких повноваження місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування здійснюється військово-цивільними адміністраціями.
Законопроекти щодо діяльності Державного бюро військової юстиції вносилися на розгляд Верховної Ради України VIII скликання (реєстраційний номер 8387 та альтернативні) та розглядалися комітетом Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.
Зокрема, Проект Закону про Державне бюро військової юстиції (реєстраційний номер 8387) рішенням комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності було рекомендовано за результатами розгляду у першому прийняти за основу.
Функціонування Державного бюро військової юстиції також обговорюється на щорічних конференціях «Діяльність військової юстиції в умовах збройного конфлікту. Досвід української прокуратури» за участі міжнародних експертів.
Проектом Закону України «Про Державне бюро військової юстиції» пропонується утворити правове підґрунтя для створення Державного бюро військової юстиції – органу виконавчої влади, що здійснює правоохоронну діяльність з метою запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування: 1) військових злочинів; 2) злочинів, потерпілими від яких є військовослужбовці; 3) злочинів, учинених на території адміністративно-територіальних одиниць, у яких повноваження місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування здійснюється військово-цивільними адміністраціями.
На цей час в державі склалась ситуація, коли фактично в бойових умовах, під час виконання завдань в зоні проведення операції об’єднаних сил діюча система органів досудового розслідування не забезпечує ефективне та оперативне розслідування масових військових злочинів, що негативно впливає на стан боєготовності військових частин і підрозділів ЗС України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.
Слідчі Державного бюро розслідувань не повною мірою можуть забезпечити виконання завдань кримінального провадження щодо військових злочинів через відсутність у них належної спеціалізації та обмежені повноваження.

Чи згодні ви з законопроектом 6558, який передбачає невідворотність покарання за кермування у нетверезому стані?

Як відомо, упродовж останніх років юридична відповідальність за вчинення водіями адміністративних та кримінальних правопорушень в стані сп’яніння була значно посилена. Незважаючи на це, керування автомобілем у нетверезому стані залишається однією із головних причин ДТП із суспільно небезпечними наслідками у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень чи смерті потерпілих. Так, лише за перші чотири місяці 2021 року кількість ДТП із загиблими або травмованими внаслідок перебування водіїв під впливом алкоголю склала 1421 випадок, а загалом упродовж 10 місяців 2021 року підрозділами Національної поліції України складено 113 тисяч адміністративних протоколів щодо керування у стані сп’яніння.
Вирішальним стримуючим чинником у подоланні цього згубного явища є відсутність невідворотності покарання за кермування у нетверезому стані. Значною мірою це зумовлено наявними системними проблемами із своєчасним і належним проведенням огляду осіб з ознаками алкогольного чи наркотичного сп’яніння та засвідченням його результатів, які потребують законодавчого вирішення. На необхідності відповідних законодавчих змін наголошує й урядова Стратегія підвищення рівня безпеки дорожнього руху в Україні на період до 2024 року, яка визначає внесення змін до законодавства щодо вдосконалення процедури огляду щодо стану сп’яніння осіб, які керують транспортними засобами, напрямом подолання зазначених проблем.
Водії з ознаками сп’яніння, які порушили правила дорожнього руху:
або направляються для огляду чи освідування на стан сп’яніння до територіально віддалених медичних закладів, де є нарколог, - що не дозволяє провести огляд у межах визначеного законом часу та ставить під сумнів достовірність його результатів;
або ж оглядаються (освідовуються) черговими лікарями приймальних відділень - через що акти про проведені такими медиками огляди визнаються недопустимими доказами, що в подальшому веде до звільнення осіб, які вчинили ДТП у нетверезому стані, від адміністративної і кримінальної відповідальності.
Вирішити порушене питання спроможне розширення переліку посад лікарів, які вправі здійснювати огляд осіб на стан алкогольного чи наркотичного сп’яніння та засвідчувати його результати. Для цього передбачається надання такого права черговим лікарям відділень екстреної (невідкладної) медичної допомоги багатопрофільних лікарень. Чергові лікарі є в кожному з цих медичних закладів. Тому наділення їх правом проводити огляд та освідування осіб на стан сп’яніння і засвідчувати їх результати дозволить забезпечити своєчасність проведення зазначених процедур та їх доказову належність в кримінальному чи адміністративному судочинстві.
Законопроектом вносяться зміни:
1) до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Чинна норма цієї статті не передбачає обов’язкового проведення огляду водіїв на стан сп’яніння в разі вчинення ними адміністративно караної ДТП із заподіянням постраждалим тілесних ушкоджень. Більш того, навіть за такої ДТП проведення зазначеного огляду здійснюється на розсуд поліцейських – в залежності від наявності в них підстави вважати, що водії перебувають у нетверезому стані. Запропоновані зміни усувають цю прогалину та запроваджують обов’язкове проведення огляду на стан сп’яніння водіїв у разі вчинення ними дорожньо-транспортної пригоди з травмованими особами.
Окрім зазначеного, вноситься доповнення до статті 10 Закону України «Про екстрену медичну допомогу». Ним передбачається можливість проведення медичного освідування та огляду осіб на стан сп’яніння у відділеннях екстреної (невідкладної) медичної допомоги багатопрофільних лікарень.
Прийняття даного проекту закону дозволить забезпечити:
неухильне та своєчасне проведення огляду та освідування водіїв транспортних засобів на стан алкогольного чи наркотичного сп’яніння у разі вчинення ними дорожньо-транспортних пригод із загиблими чи травмованими особами;
невідворотність адміністративної чи кримінальної відповідальності осіб за порушення ними у стані сп’яніння правил дорожнього руху чи експлуатації транспортних засобів, що призвели до заподіяння шкоди життю і здоров’ю інших учасників дорожнього руху;
покращення стану безпеки дорожнього руху та зниження рівня дорожньо-транспортного травматизму в Україні;
зменшення соціально-економічних втрат держави внаслідок дорожньо-транспортного травматизму.

Чи згодні ви з законопроектом № 6540, який передбачає продовження застосування строку зменшення санкцій щодо питання використання розрахункових реєстраторів?

Ситуація із введенням в дію положень щодо застосування Реєстраторів Розрахункових операцій серед фізичних осіб-підприємців, викликає соціальне невдоволення, проте необхідність таких норм вкрай важлива, тому для зняття соціальної напруги необхідно продовжити термін застосування зменшених санкцій зазначений в перехідних положеннях Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Законопроект продовжує термін застосування зменшених санкцій зазначений в перехідних положеннях Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»/
Прийняття проекту закону продовжить термін застосування зменшених санкцій зазначений в перехідних положеннях ЗаконуУкраїни «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» чим допоможе суспільству та підприємця краще адаптуватись в процесі запровадження змін.

Чи згодні ви з законопроектом, який пропонує заняття підприємницькою діяльністю із залученням членів сім'ї без оформлення ФОП за умовами, що перелічені у законопроекті?

Лише у 0.9% домогосподарств (домоекономік) основою доходу є дохід від підприємницької діяльності, що є надзвичайно низьким показником. Можна зробити висновок, що державою не створено умов для підприємницької (економічної) діяльності домогосподарства (домоекономіки).

Метою законопроекту є закріплення в українському законодавстві суб’єктності за домогосподарством (домоекономікою) з одночасним забезпеченням податковими та економічними пільгами, що призведе до активізації економічної діяльності населення та зростання доходів громадян.
Законопроектом пропонується здійснювати підприємницьку (економічну) діяльність домогосподарством без реєстрації фізичної особи - підприємця за умови:
подання річної податкової декларації домогосподарства;
ведення такої підприємницької (економічної) діяльності лише членами домогосподарства;
річний дохід від економічної діяльності домогосподарства не перевищує суму 8 мільйонів гривень.

До видів підприємницької (економічної) діяльності, що дозволяється провадити без реєстрації фізичної особи - підприємця належать:
перукарські та косметологічні послуги;
юридичні консультації;
послуги домашньої прислуги;
догляд за хворими або немічними особами;
надання індивідуальних уроків (репетитора);
індивідуальне виховання дітей (гувернер);
послуги пов’язані з очищенням та прибиранням приміщень за індивідуальним замовленням;
ремонт взуття, одягу, побутових текстильних та трикотажних виробів, килимів та килимових виробів, шкіряних, галантерейних та дорожніх виробів, меблів, радіотелевізійної та іншої аудіо- і відеоапаратури, електропобутової техніки та інших побутових та офісних приладів, годинників, інших предметів особистого користування, домашнього вжитку та металовиробів;
технічне обслуговування і ремонту музичних інструментів;
послуги з прання та прасування білизни та інших текстильних виробів;
роздрібна торгівля продовольчими та непродовольчими товарами з лотків і на ринках;
послуги з перевезення пасажирів автомобільним транспортом;
послуги з перевезення вантажу;
діяльність у сфері ресторанного господарства;
інші види робіт, до яких залучаються члени цього домогосподарства, крім видів діяльності, що підлягають ліцензуванню та відносяться до незалежної професійної діяльності відповідно до закону.

Також законопроектом визначаються принципи формування доходної та витратної частини домогосподарств (домоекономік). До витратної частини відносяться не лише витрати на ведення підприємницької (економічної) діяльності, а й витрати на утримання кожного члена домогосподарства (домоекономіки) у розмірі не менше соціального прожиткового мінімуму.

Водночас, законопроект визначає поняття «соціального трансферту», для отримання якого домогосподарство (домоекономіка) має скласти річну податкову декларацію. Обов’язковість декларування не стосується осіб, що отримують пенсійні виплати та стипендії. Такий механізм декларування гарантуватиме, зокрема, адресну допомогу тим, хто потрапив у складні життєві обставини та потребує державної підтримки, а також забезпечуватиме контроль за використанням публічних коштів - коштів Державного бюджету.
Таким чином, проект Закону є фундаментальним з точки зору вибудовування державної системи соціальної підтримки громадян, що потрапили у складні життєві обставини, заохочення домогосподарств (домоекономік) до економічної активності та зміцнення національної економіки в цілому.
Облік доходів домогосподарства здійснюється у домогосподарстві в спрощеному вигляді, відповідно до Порядку встановленого Кабінетом Міністрів України.

Чи згодні виз з законопроектом № 6526, який пропонує запровадити пільгу при оплаті судового збору?

Законопроектом передбачено запровадити пільгу по судовому збору для деяких категорій громадян України, які вимушені звертатися і позовом до суду.

Законопроектом передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:
позивачі – ветерани війни та інші особи, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» - у справах, незалежно від характеру порушених прав;
позивачі – члени багатодітної родини;
позивачі – члени малозабезпеченої сім’ї;
позивачі - діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування до досягнення 35 річного віку;
позивачі особи, які здійснюють позови на користь осіб, які зазначені у частині першій статті 5 цього Закону;
позивачі студенти з питань виплачених стипендій.

Чи погоджуєтесь ви з альтернативним законопроектом № 6475-2 про репродуктивну технологію та замінне материнство?

Репродуктивне здоров’я є невід’ємною складовою частиною здоров’я нації в цілому і має стратегічне значення для забезпечення сталого розвитку суспільства та підтримки національної безпеки держави.
Репродуктивні права людини ґрунтуються на визнанні основного права:
а) всіх подружніх пар та окремих осіб вільно приймати відповідальне рішення відносно кількості своїх дітей, інтервалів між їхнім народженням та часом їх народження;
б) мати необхідні для цього інформацію і засоби;
в) мати максимально високий рівень сексуального та репродуктивного здоров’я, включаючи право приймати рішення з питань, що стосуються репродуктивної поведінки в умовах відсутності дискримінації, примушування та насилля.
Проєктом Закону «Про застосування допоміжних репродуктивних технологій та замінне материнство» визначаються:
термінологічний апарат у цій сфері;
повноваження державних органів влади у сфері застосування допоміжних репродуктивних технологій та замінного материнства;
умови та порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій, зокрема визначається, що обов’язковою умовою застосування допоміжних репродуктивних технологій є генетичний зв’язок майбутньої дитини із чоловіком та/або жінкою, чиї репродуктивні клітини були використані для лікування у них безпліддя із застосуванням допоміжних репродуктивних технологій;
права та обов’язки осіб, щодо яких застосовуються допоміжні репродуктивні технології та коло осіб, які не можуть скористатися такими технологіями;
дотримання умов конфіденційності при застосуванні допоміжних репродуктивних технологій та донації репродуктивних клітин і тканин;
умови та порядок зберігання і використання репродуктивних клітин, репродуктивних тканин та ембріонів, наданих пацієнтами для використання у власних потребах при застосуванні допоміжних репродуктивних технологій та донорських репродуктивних клітин і тканин;
умови перевезення репродуктивних клітин, репродуктивних тканин та ембріонів;
вимоги до жінки, яка може бути замінною матір’ю, її права та обов’язки;
коло осіб, які можуть скористатися послугою замінного материнства, зокрема визначається, що подружжя, обидва з яких є іноземцями, подружжя одним з яких є іноземець, а інший - особа без громадянства, можуть скористатися послугами замінного материнства у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, у разі якщо застосування такого методу вирішення проблеми безпліддя не заборонено спільним особистим законом подружжя, у разі якщо подружжя не має спільного особистого закону - правом, що визначає правові наслідки шлюбу (особистий закон подружжя та право, що визначає правові наслідки шлюбу, визначаються відповідно до Закону України «Про міжнародне приватне право»);
правові засади ведення обліку іноземців, які бажають скористатись послугою замінного материнства в Україні та надання їм відповідного документу для можливості укладання договору з надання послуги замінного материнства;
істотні умови договору про послугу замінного материнства, зокрема щодо обов’язку генетичних батьків прийняти від замінної матері дитину (дітей) незалежно від статі після її (їх) народження у встановлений договором строк, незалежно від стану здоров’я дитини (дітей), наявності у неї (них) вроджених вад тощо.
Також законопроєктом забороняються провадження господарської діяльності в сфері допоміжних репродуктивних технологій посередниками (агентствами), реклама донорства репродуктивних клітин і тканин і будь-яка реклама, спрямована на залучення жінок до надання послуг замінного материнства.
Законопроєктом вносяться відповідні зміни до Сімейного та Цивільного кодексів України, Основ законодавства України про охорону здоров’я та Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

Чи згодні ви зі змінами законопроекту № 6516 щодо питань імміграції?

Метою проєкту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про імміграцію» (далі – проєкт Закону України) є удосконалення механізмів надання дозволу на імміграцію, у тому числі спрощення процедур надання дозволу на імміграцію іноземним висококваліфікованим ІТ-спеціалістам, відмови в наданні дозволу на імміграцію, скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне приживання, а також посилення заходів протидії нелегальній міграції відносно осіб, яким відмовлено у видачі дозволу на імміграцію або скасовано такий дозвіл, з урахуванням вимог та викликів сьогодення.
Реалізація заходів, визначених Указом Президента України від 03 вересня 2020 року № 371/2020 «Про заходи щодо створення сприятливих умов для розвитку ІТ-індустрії в Україні», а також Стратегією державної міграційної політики України на період до 2025 року, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 липня 2017 року № 482-р (далі – Стратегія).
Абзацом четвертим цілі 4 Стратегії передбачено отримання дозволу на імміграцію на підставі законного та безперервного проживання на території України протягом певного періоду часу, а саме для осіб, зазначених в частинах четвертій-дванадцятій статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», за умови безперервного проживання на території України на підставі посвідки на тимчасове проживання протягом останніх п’яти років.
Абзацом дев’ятим цілі 4 Стратегії передбачено змінити принцип щорічного квотування категорії іммігрантів на принцип, за яким з метою державного регулювання процесу імміграції, у разі масового прибуття в Україну іммігрантів, за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів Кабінетом Міністрів України встановлюється квота імміграції у визначеному ним порядку.
Положення Закону України «Про імміграцію» узгоджено з положеннями Законів України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», а також зі статтею 161 Сімейного Кодексу України та законодавства Європейського Союзу.
Встановлюється процедура прийому документів із застосуванням засобів відомчої інформаційної системи ДМС.
Забезпечується законодавче регулювання питання відмови у наданні дозволу на імміграцію особам, які мають намір легалізуватися на території України на підставі фіктивних шлюбів.
Так, згідно моніторингу міграційних процесів, зробленого СБУ за підсумками аналізу міграційної ситуації за 2018-2020 роки, встановлено, що все більше поширеним стає спосіб легалізації іноземців через укладення шлюбу. Протягом останніх двох років у кілька разів збільшилася кількість спроб переправлення в Україну громадян Афганістану, Пакистану, Ірану, Іраку (країн походження нелегальних мігрантів) під приводом об’єднання сім’ї у зв’язку із одруженням з громадянками України або іммігрантками, які отримали право на постійне проживання в Україні.
При цьому, пунктами 2 та 4 статті 16 Директиви ЄС 2003/86/UE про возз’єднання сім’ї, зокрема, визначено, що країни-члени можуть відхилити запит на в’їзд та проживання з метою возз’єднання сім’ї або утриматися від /відмовитися продовжувати термін дії дозволу на проживання членів сім’ї, якщо шлюб було організовано лише з метою в’їзду на територію/отримання дозволу на проживання у країні-члені певної особи. Країни-члени мають право проводити спеціальні перевірки з метою виявлення підґрунтя для підозри певних осіб в укладенні фіктивного шлюбу. На підставі вказаного документа країнами-членами ЄС у національних законодавчих актах передбачені різні заходи щодо виявлення фіктивних шлюбів та відповідальності за них. Повноваженнями щодо проведення таких перевірок у різних країнах відповідно до їх національного законодавства наділені реєстратори актів цивільного стану, прокуратури, органи внутрішніх справ або органи міграційної служби. Проєктом Закону України пропонується надати такі повноваження ДМС.
Також проєктом Закону України запропоновано врегулювати питання отримання посвідки на постійне проживання особами, які неповнолітніми дітьми прибули в Україну разом зі своїми батьками – іноземцями або особами без громадянства, та за віком не могли мати паспорт громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року, але були прописані разом з батьками.
Крім того, проєктом Закону України запропоновано зменшити строк розгляду заяв про надання дозволу на імміграцію, які були подані іноземцями, що законно перебувають на території України, з одного року до 6 місяців.
При цьому актуалізовано вимоги до переліку документів, які подаються іноземцями або особами без громадянства, із клопотанням про надання дозволу на імміграцію, у тому числі із застосуванням можливостей відомчої інформаційної системи.

Чи згодні ви з законопроектом № 6518, який пропонує установити розмір грошової компенсації, рівень прожиткового мінімуму та ін. стосовно грошового забезпечення військовослужбовців?

Законопроектом передбачено внесення змін до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” з метою вдосконалення системи грошового забезпечення військовослужбовців, передбаченої законодавством України.

Законопроектом передбачається врегулювати питання щодо:
1) установлення безпосередньо на рівні закону мінімального розміру посадового окладу військовослужбовця (крім військовослужбовців строкової служби) – не менше розміру двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, визначеного станом на 1 січня відповідного календарного року;
2) підвищених розмірів грошової компенсації військовослужбовцям за піднайом (найом) жилого приміщення: у м. Києві – у розмірі двох мінімальних заробітних плат, установленому на 1 січня календарного року для працездатних осіб; у мм. Сімферополі, Севастополі та обласних центрах – у розмірі півтори мінімальної заробітної плати, установленому на 1 січня календарного року для працездатних осіб; в інших населених пунктах – у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, установленому на 1 січня календарного року для працездатних осіб. При цьому військовослужбовцям за наявності в них трьох і більше членів сім’ї зазначені розміри грошової компенсації збільшуються у півтора рази. На сьогодні відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про розмір і порядок виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, розвідувальних органів, Державної прикордонної служби, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони та військовослужбовцям, відрядженим до Міністерства освіти і науки, Державного космічного агентства, за піднайом (найом) ними житлових приміщень» від 26 червня 2013 р. № 450 діють такі правила: грошова компенсація виплачується щомісяця (у поточному місяці за попередній) у розмірі, який не перевищує: у м. Києві - двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року; у мм. Сімферополі, Севастополі та обласних центрах - півтора розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року; в інших населених пунктах - одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року. При цьому військовослужбовцям за наявності в них трьох і більше членів сім’ї зазначені розміри грошової компенсації збільшуються в 1,5 раза;
3) встановлення правила, згідно з яким передбачені цим Законом положення поширюватимуться на правовідносини, що виникли з 1 січня 2022 року, і застосовуватимуться для проведення у встановленому порядку перерахунку розмірів посадових окладів військовослужбовців і розмірів грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень. Таке правило надасть змогу провести відповідний перерахунок убік суттєвого збільшення розмірів посадових окладів військовослужбовці та розмірів грошової компенсації за піднайом (найом) ними житлових приміщень, починаючи з 1 січня поточного року.

Чи згодні ви з законопроектом № 6509 «Про внесення змін до статті 95 Кодексу законів про працю України щодо визначення розміру мінімальної заробітної плати»?

У статті 95 Кодексу законів про працю України була передбачена така норма: «До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати».
У порушення статті 22 Конституції України, якою передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, з метою зменшення розміру мінімальної заробітної плати дану норму були вилучені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774.

Законопроектом передбачено відновлення норм Кодексу законів про працю України та Закону України «Про оплату праці», які не конституційно були скасовані.

Законопроектом передбачено доповнити статтю 95 Кодексу законів про працю України частиною третьою у такій редакції:
«До мінімальної заробітної плати не включаються різні доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати, доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я, за роботу в нічний та надурочний час, роз’їзний характер робіт, премії та інші аналогічні виплати».

Чи згодні ви з законом № 6510, який пропонує внести зміни до статті 9 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" щодо підвищення розміру допомоги малозабезпеченим сім’ям?

Законопроектом передбачено затвердити з 1 липня 2022 року підвищення граничного розміру допомоги до 100 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які проживають у сім’ї, до складу якої входить особа, яка втратила працездатність, або особа з інвалідністю, або дитина до 18 років.
Прийняття законопроекту потребує внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік». У законопроекті передбачено доручення Кабінету Міністрів України подати на розгляд Верховної Ради України зміни до державного бюджету на 2022 рік.

Чи згодні ви з законопроектом № 6508 від 06.01.2022 р. про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання запровадження карантину?

Законопроектом пропонується внести відповідні зміни до Закону № 1645 та Закону № 183, якими розширити компетенції Ради національної безпеки і оборони України, доповнивши їх функцією погодження встановлення Кабінетом Міністрів України карантину на території, яка розташована у межах більше ніж шести областей (у тому числі Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя).

Проектом закону пропонується:
Внести зміни до статті 29 Закону № 1645, якими зокрема передбачити, що:
карантин встановлюється Кабінетом Міністрів України на строк, що не перевищує двох місяців і може бути подовжений у разі несприятливої епідемічної ситуації;
встановлення карантину на території, яка розташована у межах більше ніж шести областей (у тому числі Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя) запроваджується Кабінетом Міністрів України за погодженням із Радою національної безпеки і оборони України;
у рішенні про встановлення карантину зазначаються: відомості про інфекційну хворобу, з метою протидії поширенню якої запроваджується карантин; територія, на якій запроваджено карантин; перелік профілактичних, протиепідемічних та інших заходів; перелік суб’єктів, на яких покладається здійснення контролю за виконанням протиепідемічних, профілактичних та інших заходів;
протиепідемічні заходи можуть включати: особливі умови і режим пересування населення та господарської діяльності; підстави та порядок обов’язкової самоізоляції, перебування особи в обсерваторі (обсервації), госпіталізації до тимчасових закладів охорони здоров’я (спеціалізованих шпиталів); особливі умови в’їзду та виїзду з території, на якій запроваджено карантин; особливі умови і режим здійснення пасажирських перевезень; особливі умови і режим перетину кордону іноземцями та особами без громадянства; особливі умови і режим відвідування закладів освіти; інші заходи визначені законом.
Також законопроектом пропонується внести зміни до статті 4 Закону України № 183, якими зокрема розширюється компетенція Ради національної безпеки і оборони України в частині погодження встановлення Кабінетом Міністрів України карантину на території, яка розташована у межах більше ніж шести областей (у тому числі Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя).

Чи згодні ви з законопроектом 6506-1, яки пропонує збільшити заробітну плату працівникам поліції?

На сьогодні, відповідно до положень Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 № 260, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.
До складу грошового забезпечення входять:
1) посадовий оклад;
2) оклад за спеціальним званням;
3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер);
4) премії;
5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Головною складовою грошового забезпечення поліцейських є посадові оклади, розміри яких були встановлені у 2015 році постановою Кабінету міністрів України від 11.11.2015 № 988 та фактично є незмінними з того часу. Так наприклад, посадовий оклад оперуповноваженого, дільничного офіцера поліції або інспектора патрульної пловці не перевищує 2500 грн., що не відповідає об'єктивній оцінки роботи поліції та реаліям сьогодення.
Частиною 5 ст. 94 ЗУ "Про Національну поліцію" передбачено, що грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону, але нажаль фактичної індексації не відбувається.
В свою чергу, низкою профільних законів, що регулюють діяльність окремих правоохоронних органів, передбачені фіксовані мінімальні розміри посадових окладів їх працівників. Так ч. 3 ст. 31 ЗУ "Про бюро економічної безпеки України" встановлено, що посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року (у 2022 році – 49 620 грн.). В свою чергу, ч. 4 ст. 20 ЗУ "Про державне бюро розслідувань" встановлює, що мінімальний посадовий оклад слідчого, дізнавача, оперуповноваженого органу Державного бюро розслідувань становить 20 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року (у 2022 році – 49 620 грн.). Аналогічні положення містять закони України "Про Національне антикорупційне бюро України" (мінімальний посадовий оклад детектива НАБУ становить 19 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року (у 2022 році – 47 139 грн.)) та "Про прокуратуру" (25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (у 2022 році – 62 025 грн.).
Таким чином ЗУ "Про Національну поліцію" не містить мінімальних гарантій грошового забезпечення поліцейських, що призводить до незадовільного рівня оплати праці працівників поліції та відтоку професійних кадрів.
Проектом акта пропонується внести зміни до статті 94 закону України "Про Національну поліцію" та встановити, що грошове забезпечення поліцейських повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для належного виконання ними службових обов’язків з урахуванням характеру, інтенсивності та небезпечності роботи, забезпечувати добір до поліції кваліфікованих кадрів, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності, компенсувати фізичні та інтелектуальні затрати працівників поліції.
Розмір грошового забезпечення поліцейського враховує його посаду, спеціальне звання, строк служби в поліції, інтенсивність та умови служби, кваліфікацію, наявність наукового ступеня та/або вченого звання.
Складовими грошового забезпечення поліцейського є: посадовий оклад, щомісячна надбавка за вислугу років (строк служби), доплати за спеціальне звання, за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці, за науковий ступінь та/або вчене звання та премії.
Посадовий оклад поліцейських не може становити менше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, крім курсантів (слухачів) вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.

Чи згодні ви з законопроектом 6504, який регулює службу місцевого самоврядування та модель запробітної плати?

Необхідність прийняття проєкту Закону також обумовлена потребою у приведенні законодавства про службу в органах місцевого самоврядування у відповідність із Законом України «Про державну службу», який був прийнятий 10 грудня 2015 року та набрав чинності 01 травня 2016 року.
Дотепер окремі питання проходження служби в органах місцевого самоврядування та оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування, регулюються нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, які були прийняті для реалізації Закону України 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу», який втратив чинність
у 2016 році.
Проєкт Закону передбачає зміни, зокрема, щодо:
розмежування статусу службовців місцевого самоврядування та виборних посадових осіб місцевого самоврядування;
закріплення принципу політичної неупередженості службовців місцевого самоврядування, із збереженням за ними конституційного права обиратися та гарантій передбачених виборчим законодавством;
закріплення повноважень керівника служби в органах місцевого самоврядування;
упорядкування проведення відкритих конкурсів на посади службовців місцевого самоврядування; опублікування оголошення про конкурс та результатів його проведення через Єдиний портал вакансій публічної служби;
оновлення порядку формування складу конкурсної комісії;
запровадження щорічного оцінювання результатів службової діяльності службовців місцевого самоврядування;
оновлення порядку професійного розвитку службовців місцевого самоврядування;
запровадження механізмів кар’єрного просування службовців місцевого самоврядування, шляхом застосування можливості переведення на вищі посади служби в органах місцевого самоврядування в межах категорії посад протягом одного року після отримання відмінної оцінки за результатами щорічного оцінювання;
удосконалення кадрового резерву службовців місцевого самоврядування;
встановлення рамки посадових окладів службовців місцевого самоврядування;
встановлення дисциплінарної та матеріальної відповідальності службовців місцевого самоврядування.
Проєктом Закону передбачено внесення змін до законів України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про державну службу» з метою узгодження їх положень та усунення прогалин і колізій.
Реалізація проєкту Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» потребує внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України. Підготовлено окремий проєкт Закону України «Про внесення змін до статті 368 Кримінального кодексу України та статті 216 Кримінального процесуального кодексу України щодо визначення кола посадових осіб місцевого самоврядування».
У проєкті Закону запропоновано модель оплати праці відповідно до якої основними складовими заробітної плати службовців місцевого самоврядування є: 1) посадовий оклад; 2) місячна або квартальна премія (до 30% від посадового окладу); 3) надбавка за вислугу років (3 відсотки від посадового окладу за кожний рік стажу служби в органах місцевого самоврядування, але не більше 50 відсотків посадового окладу); 4) надбавка за ранг службовця місцевого самоврядування.
Схема посадових окладів службовців місцевого самоврядування затверджується відповідною сільською, селищною, міською, районною у місті, районною, обласною радою з урахуванням фінансово-економічної спроможності відповідного місцевого бюджету за пропозицією сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті, районної, обласної ради, виходячи з того, що мінімальний розмір посадового окладу службовця місцевого самоврядування, який займає посаду категорії “ІІІ”, не може бути меншим двох розмірів прожиткового мінімуму та більше восьми розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, а максимальний розмір посадового окладу виборної посадової особи не може більш як у 6 разів перевищувати мінімальний розмір посадового окладу службовця місцевого самоврядування, який займає посаду категорії “ІІІ”.
Запропоновані положення узгоджуються з визначеними у пункті 5 частини першої статті 26 та пункті 4 частини першої статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» виключними повноваженнями відповідних місцевих рад.
З метою упередження ризиків необґрунтованих витрат з місцевого бюджету, проєктом Закону не передбачено надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важкої роботи; за почесне звання «заслужений»; доплати за науковий ступінь кандидата або доктора наук з відповідної спеціальності, які визначені постановою Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268.
Крім того, мінімальні посадові оклади службовців місцевого самоврядування співвідносні посадовим окладам, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 2021 року № 783 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 р. № 268».

Чи згодні ви з законопроектом 6500, який пропонує збільшити розмір мінімальної заробітної плати?

Статтею 9 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що мінімальна заробітна плата встановлюється у розмірі не нижчому від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Реальний прожитковий мінімум, за даними Мінсоцполітики , у цінах листопада 2021 року у розрахунку на місяць на одну особу становив 4 419 грн (з урахуванням суми обов’язкових платежів – 5 062 грн), для дітей віком до 6 років – 4 065 грн, для дітей віком від 6 до 18 років – 5 035 грн, для працездатних осіб – 4 606 грн (з урахуванням суми обов’язкових платежів – 5 722 грн), для осіб, які втратили працездатність, – 3 727 гривень.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" мінімальна заробітна плата на 2022 рік затверджена у місячному розмірі: з 1 січня - 6500 гривень, з 1 жовтня - 6700 гривень.
Очікуваний фактичний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2022 році необхідно визначати з урахуванням прогнозованого індексу споживчих цін (грудень до грудня попереднього року) у 2022 році – 106,2% відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2021 р. № 586.
Проектом закону передбачено збільшити розмір мінімальної заробітної плати у 2022 році до розміру не нижче фактичного прожиткового мінімуму для працездатних осіб з урахуванням сімейної складової та не нижче ніж 60 відсотків від середньої заробітної плати у місячному розмірі: з 1 січня - 7000 гривень, з 1 липня - 7500 гривень, з 1 грудня - 8500 гривень.

Чи згодні ви з законопроектом № 6501, який пропонує підняти розмір мінімальної пенсії за віком до розміру фактичного прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність?

У статті 28 чинного Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для пенсіонерів та осіб з інвалідністю.
Законодавчо затверджений рівень прожиткового мінімуму абсолютно не відповідає реальній вартісній величині споживчого кошика, а тому можна з упевненістю сказати, що сьогодні держава просто обманює своїх громадян забезпечуючи соціальні виплати та пенсії на значно нижчому рівні, ніж це мало б бути.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2393 гривні, з 1 липня - 2508 гривень, з 1 грудня - 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення:
дітей віком до 6 років: з 1 січня - 2100 гривень, з 1 липня - 2201 гривня, з 1 грудня - 2272 гривні;
дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2618 гривень, з 1 липня - 2744 гривні, з 1 грудня - 2833 гривні;
працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривня, з 1 липня - 2600 гривень, з 1 грудня - 2684 гривні;
працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні;
працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів: з 1 січня - 2102 гривні;
працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 1 січня - 1600 гривень;
осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1934 гривні, з 1 липня - 2027 гривень, з 1 грудня - 2093 гривні.
Реальний прожитковий мінімум, за даними Мінсоцполітики , у цінах листопада 2021 року у розрахунку на місяць на одну особу становив 4 419 грн (з урахуванням суми обов’язкових платежів – 5 062 грн), для дітей віком до 6 років – 4 065 грн, для дітей віком від 6 до 18 років – 5 035 грн, для працездатних осіб – 4 606 грн (з урахуванням суми обов’язкових платежів – 5 722 грн), для осіб, які втратили працездатність, – 3 727 гривень.
Тобто розмір прожиткового мінімуму, визначений у Держбюджеті на 2022 рік, значно менший навіть від поточного фактичного прожиткового мінімуму, обрахованого у цінах листопада 2021 року – у майже 2 рази!
Літні люди піддаються важчому інфляційному тягарю, оскільки більша частина їх доходів іде на покупку товарів першої необхідності та оплату комунальних послуг. Виходячи із потреб громадян України, принципів соціального захисту та економічно-соціального становища держави принципи формування прожиткового мінімуму мають бути негайно переглянуті.
Постає питання, як вижити певним верствам населення, які отримують пенсію або іншу соціальну допомогу на рівні прожиткового мінімуму, встановленого в Держбюджеті, який майже в 2 рази нижчий за фактичний прожитковий мінімум.
Таким чином, для забезпечення достатніх для виживання мінімальних пенсійних виплат – пропонується встановити в Державному бюджеті мінімальний розмір пенсії за віком, який має бути не менше фактичного розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного відповідно до Закону України "Про прожитковий мінімум".
Проектом Закону передбачено доповнити Закон України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" окремою статтею щодо встановлення мінімального розміру пенсії за віком на рівні прогнозного фактичного розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який очікується у 2022 році з урахуванням індексу споживчих цін 106,2%, який передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2021 р. № 586: з 1 січня 2022 року - 3900 гривень, з 1 липня - 4700 гривень, з 1 грудня - 5500 гривень.

Чи згодні ви з законопроектом 6470, який пропонує внести зміни до Закону України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори" для встановлення порядку використання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у наукових та навчальних цілях?

Законопроєкт розроблено з метою покращення інноваційної екосистеми через зменшення бюрократичного тиску на заклади науки та освіти, що досліджують наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори.
Для цього у проєкті пропонується винести на законодавчий рівень основи регулювання використання наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів для освітньої, наукової та науково-технічної діяльності, а також закріплюється механізм, за яким суб'єкти звільняються від обов'язку отримувати ліцензію, якщо обсяг прекурсорів, придбаних суб'єктом протягом одного року, не перевищує встановлений Кабміном.

Проєкт Закону передбачає внесення змін до Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори».
Зокрема, пропонується внести зміни до статті 20 Закону, за якими:
- закріплюються на рівні закону суб'єкти, що можуть використовувати наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори з метою провадження освітньої, наукової та науково-технічної діяльності;
- закріплюється на законодавчому рівні вимога мати ліцензію на провадження відповідного виду діяльності та встановлюється виняток для цього положення, а саме: коли обсяг прекурсорів, придбаних суб'єктом протягом одного року, не перевищує встановлений у Порядку культивування, розроблення, виробництва, виготовлення, зберігання, перевезення, придбання, реалізації (відпуску), ввезення на територію України, вивезення з її території, використання, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів у наукових та навчальних цілях, затвердженому Кабінетом Міністрів України;
- встановлюються на рівні закону базові положення щодо організації купівлі, безпечного зберігання та використання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;
- закріплюються вимоги до суб'єктів, які здійснюють реалізацію наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;
- встановлюються основні засади обліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів суб'єктами, що використовують їх для освітньої, наукової та науково-технічної діяльності та органами державної влади.

Чи згодні ви з законопроектом 6482-1, який пропонує удосконалити питання про військовий облік жінок?

Згідно з наказом Міністерства оборони України від 11.10.2021 № 313, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 3.12.2021 за № 1566/37188 «Про затвердження Переліку спеціальностей та/або професій, споріднених з відповідними військово-обліковими спеціальностями, після одержання яких жінки беруться на військовий облік військовозобов’язаних» майже всі жінки України, віком від 18 до 60 років, зобов’язані стати на військовий облік, не дивлячись на те, що багато з перерахованих спеціальностей та/або професій навряд чи будуть задіяні Збройними Силами України.
Законопроектом пропонується визначити, що жінки, які придатні до проходження військової служби за станом здоров’я та віком, можуть бути взяті на військовий облік військовозобов’язаних за власним бажанням. Жінки, які мають медичну спеціальність та/або професію, беруться на військовий облік військовозобов’язаних.

Чи згодні ви з законопроектом 6492, який пропонує звільнити від оподаткування товари оборонного призначення?

Верховна Рада незабаром розгляне законопроект про внесення змін до Митного кодексу України щодо звільнення від оподаткування товарів оборонного призначення.
Законом пропонується звільнити від оподаткування товари оборонного призначення, перелік яких передбачено у УКТЗЕД.

Чи згодні ви з законопроектом 6494, який пропонує передбачити адміністративну відповідальність за продаж піротехники дітям?

Розроблення проекту Закону України «Про внесення змін до статті 1956 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за продаж піротехнічних виробів дітям» обумовлене необхідністю посилення рівня адміністративної відповідальності за продаж або передачу піротехнічних виробів неповнолітнім особам.
На сьогодні питання вікових обмежень щодо продажу або передачі піротехнічних виробів регулюються Технічним регламентом піротехнічних виробів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 839 (втрачає чинність з 14 січня 2022 року).
Так, відповідно до пункту 10 Технічного регламенту піротехнічні вироби заборонено продавати або передавати особам, які не досягли віку:
– 12 років – феєрверки (феєрверочні вироби) класу 1 (загального використання, що мають дуже низький рівень небезпеки та шуму і
можуть використовуватися у житлових будівлях);
– 16 років – феєрверки класу 2 (загального використання, що мають низький рівень небезпеки та шуму і не призначені для використання у житлових будівлях);
– 18 років – феєрверки класу 3 (загального використання, що мають середній рівень небезпеки і не призначені для використання у житлових будівлях).
З 14 січня 2022 року набирає чинності Технічний регламент піротехнічних виробів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05 січня 2021 року № 8.
Зокрема, пунктом 12 цього Технічного регламенту встановлено, що піротехнічні вироби заборонено надавати на ринку особам, які не досягли такого віку:
– 12 років для феєрверків класу F 1 (мають дуже низький рівень небезпеки і незначний рівень шуму та призначені для використання в умовах обмеженого простору, у тому числі феєрверки, які можуть використовуватися в житлових будівлях);
– 16 років для феєрверків класу F 2 (мають низький рівень небезпеки та шуму та призначені для використання на відкритому повітрі в умовах обмеженого простору);
– 18 років для феєрверків класу F 3 (мають середній рівень небезпеки, призначені для використання на відкритому просторі на великих відкритих площах, рівень шуму яких не є шкідливим для здоров’я людини).
Водночас у Кодексі України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) не встановлено відповідальність за порушення передбачених законодавством вікових обмежень щодо продажу або передачі піротехнічних виробів.
Використання дітьми, особливо масово у період новорічних свят, феєрверків у багатьох випадках призводить до особливо тяжких наслідків, як для них самих, так і оточуючих.
З метою убезпечення дітей від негативних результатів використання феєрверків та зупинення несанкціонованого продажу піротехнічних виробів дітям пропонується встановити посилену адміністративну відповідальність за продаж або передачу піротехнічних виробів особам, що не досягли відповідного віку.
Проектом акта пропонується внести зміни до статті 1956 КУпАП, якими передбачити посиленого адміністративної відповідальності за порушення порядку виробництва, зберігання, перевезення, торгівлі та використання піротехнічних виробів. Зокрема, проектом акта пропонується передбачити відповідальність за такі дії у виді накладення штрафу в розмірі від шістдесяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Також передбачається доповнення зазначеної статті новими частинами стосовно встановлення відповідальності за порушення передбачених законодавством вікових обмежень щодо продажу або передачі піротехнічних виробів.

Чи згодні ви з законопроектом 6458, який пропонує реконструкцію застарілого фонду?

Проєктом Закону передбачається прийняти Закон України «Про здійснення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду», а Закон України від 22 грудня 2006 року № 525-V «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду» визнати таким, що втратив чинність. Також передбачається внести зміни до Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» та Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито». Єдиним шляхом вирішення зазначеного питання є прийняття Закону.
Проєкт Закону виносився на громадське обговорення відповідно до вимог Порядку проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 2010 року № 996 «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики». Звіт про
проведення громадського обговорення проєкту Закону розміщено на вебсайті Мінрегіону (www.minregion.gov.ua).
Проєкт Закону погоджено Спільним представницьким органом репрезентативних всеукраїнських об’єднань профспілок на національному рівні, Всеукраїнською асоціацією органів місцевого самоврядування «Асоціація міст України», Конфедерацією роботодавців України, Будівельною платою України.
Проєкт Закону не стосується питань соціально-трудової сфери, прав осіб з інвалідністю, функціонування і застосування української мови як державної, а тому не надсилався до Уповноваженого Президента України з прав людей з інвалідністю, Урядового уповноваженого з прав осіб з інвалідністю та всеукраїнських громадських організацій осіб з інвалідністю, їх спілок, Уповноваженого із захисту державної мови.
Проєкт Закону не стосується наукової та науково-технічної діяльності, а тому на розгляд Наукового комітету Національної ради з питань розвитку науки і технологій не надсилався.